Українська правда

Екс-мер Надвірної Михайло Андрійович взявся критикувати добру справу - відкриття музею нафти

Нещодавно в газеті "Прикарпатська правда", напередодні відкриття музею нафтопромислів Галичини, була опублікована критична стаття під назвою "Примара на битківському повороті", автором якої є колишній міський голова Надвірної Андрійович Михайло Васильович.
Отож, подаємо нижче статтю повністю.

"Примара на битківському повороті"
До середини минулого століття селище Битків Надвірнянського району було адміністративним центром з освоєння місцевого нафтогазоконденсатного родовища. Тепер воно нагадує пустку посеред кількох десятків свердловин. Павутина технологічних трубопроводів, нагромадження запірної арматури, веселкові розливи від паливно-мастильних матеріалів, бездоріжжя - такі блага цивілізації залишили промисловики. Надходження від діяльності ПАТ "Укрнафта" у селищний бюджет крихітні. Вісімдесят відсотків території Биткова у межах гірничого відводу, де заборонено індивідуальне будівництво. В радянський період для відселення людей із небезпечних техногенних зон зводили житло. Останній будинок на 98 квартир здали в експлуатацію наприкінці дев'яностих. Усім потребуючим їх тоді не вистачило. Нині багато пенсіонерів-нафтовиків коротають вік у гуртожитках барачного типу, зведених на присілку "Промисел" ще за часів Польщі.
В Биткові не люблять чванитися подвигами земляків у лавах УПА, оскільки селище мало багатонаціональний склад. Майже третину його населення становили поляки. Тут діяло підпілля Армії крайової. В ході переселення поляки з Биткова осіли довкола Вроцлава й Ополля.  
Серед відомих його вихідців - хоровий диригент Микола Гобдич, актор Богдан Бенюк. У селищній раді поряд з їх портретами є стенд воїнів-інтернаціоналістів. На честь одного з них - В. Михайлюка, який загинув 1981 року в Афганістані, назвали вулицю, відкрили кімнату-музей.
Зрештою, громада не мириться із сумними реаліями. Тут зводять храми, школу. Проектують будинок культури, планують впорядкувати центральну площу, спорудити пішохідні містки. В той же час у Биткова настирливо відбирають статус центру промислу, зміщуючи його в бік села Пнів.
Початком розвитку нафтової галузі в Галичині можна вважати 1810 рік. Саме тоді австрійський уряд видав перші дозволи на видобуток вуглеводнів. Це й стало поштовхом для індустріалізації регіону, який називали Галицькою Каліфорнією. Для освоєння покладів створювали міжнародні концесії. Сюди запрошували найкращих спеціалістів. Криниці-копанки поступово поступилися свердловинам. Паралельно споруджували примітивні перегонні установки, різного роду "рафінерії" та газолінові заводи.
Борислав і Битків мають багато спільного. Вони розташовані в одній геологічній зоні, на промислових нафтогазових родовищах. Прояви на поверхні "земного воску" й солі манили людей. У глибоку давнину на їх місці вже існували поселення та поганські капища. Про Борислав і Битків уперше згадується в польських королівських грамотах відповідно у 1387, 1390 роках. Їх не обминули лихоліття татарських набігів. Зухвала звитяга опришків теж вписана в сторінки історії обох населених пунктів.
Ніде правди діти, Бориславу на всіх етапах розвитку таланило більше. В 1872 році до нього проклали залізничну гілку від Дрогобича. В один час видобуток місцевої нафти становив 5 відсотків від світового. У тридцяті роки минулого століття, незважаючи на виснаження, продовжували експлуатувати обидва родовища. Під час окупації фашисти робили спроби збільшити видобуток, щоб у такий спосіб компенсувати дефіцит нафти з Румунії, промисли якої бомбардувала авіація антигітлерівської коаліції. Та легендарний рейд партизанського з'єднання Сидора Ковпака завадив окупантам досягнути мети.
Такі віхи минулого. У 2011 році, з приходом нового керівництва НГВУ "Надвірнанафтогаз", зародилася ідея створити музей історії промислу. Подібні діють у Росії, Білорусі, Польщі, Норвегії, Канаді, Єгипті, Індонезії, Румунії, США. Задля реалізації задуму заснували громадську організацію "Інститут історії Надвірнянського нафтопромислового району". Найактивніше поки що до справи долучився колектив місцевого ПТУ №11. Його учні виготовляють макети нафтового обладнання з дерева.
Завдяки ентузіазму ініціаторів виконано колосальний обсяг роботи з накопичення інформації. Здійснено ряд експедицій місцями давніх виробіток. Відбирають речі, які стануть музейними експонатами.
Загалом благородна затія повинна б викликати тільки схвалення громадськості, якби не епігонство, що проявляється в ході втілення її в життя. Не зовсім скромно виглядає претендування на першість. Адже з 1973 по 1995 рік при Палаці культури нафтовиків у Бориславі діяв музей історії нафтової, озокеритної і газопереробної промисловості. Потім він припинив існування. Більшість експонатів розібрали краєзнавчі установи. Із 2003 року в Бориславі відновили музей нафтогазоозокеритного видобутку.
Для аналогічної надвірнянсьської установи місце вибрали не зовсім вдало. Це територія біля учбового комбінату в селі Пнів на так званому битківському повороті. За площею вона менше гектара, оточена підприємствами із забезпечення технологічних процесів нафтогазовидобутку. Дуже багато зусиль доведеться в майбутньому докласти туроператорам, аби заманити сюди відвідувачів.
Інформація про аналогічні музеї у світі доступна. Перш за все впадає в очі виважений підхід до створення належної інфраструктури. Враховано все до дрібниць: від зручності під'їзду та паркування до харчування й готельного сервісу.
Що може запропонувати туристам битківський поворот? Кілька крамниць. До найближчих закладів громадського харчування під 300 метрів. І все. В той же час виношують задум внести примарний музей до туристичних маршрутів краю. Зрозуміло, такий сервіс привабить хіба що любителів екстриму.
На жаль, у ГО "Інститут історії Надвірнянського нафтопромислового району" переважно працівники галузевого підприємства. Це негативно впливає на формування незалежної думки. Поза увагою залишилися місця, які більшою мірою підходять для розміщення музею. Скажімо, в Биткові добре збереглося приміщення електростанції. Воно цілком підійшло б під цей об'єкт. Навколо достатньо території для розміщення великогабаритних експонатів і макетів. Характерний рельєф відкриває прекрасні гірські краєвиди. Глибокий яр, береги якого з'єднанні містком. Стрімкий потік, що мчить по його дні. Все вносить неповторний колорит. Делікатно доповнює картину давній костел неподалік. А діючі та законсервовані свердловини поряд можуть стати наочними музейними експонатами. Зі старих гуртожитків-бараків після реконструкції вийшли б оригінальні готелі, ресторан, кафе.
За браком коштів НГВУ "Надвірнанафтогаз" все важче утримувати об'єкти. Пам'ятник "100-річчю надвірнянської нафти" зазвичай підфарбовують у переддень святкування. Для впорядкування території використовують підручні матеріали. Потрощені бордюри замінюють частинами бетонних опор ліній електропередач. Нема належного освітлення, роками не працює фонтан. Його засипали землею.
Якщо так доглядатимуть і майбутній музей на битківському повороті, то очікувати відвідувачів там слід хіба що на День нафтовика.
Минулого року жителів селища обурив безпрецедентний випадок. Працівники НГВУ "Надвірнанафтогаз" почали самовільно демонтувати опори електропостачання, встановлені майже століття тому. Оригінально виконані та прекрасно збережені вироби хотіли перевезти до музею. Цю експедицію в пошуках експонатів активісти зупинили, назвавши вандалізмом. Так битківці відстояли дорогі їх серцю реліквії.

Михайло АНДРІЙОВИЧ

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Автомагазин 08

Останні коментарі

Дзюдо

Фіртка

Серпень 2020
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
27 28 29 30 31 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31 1 2 3 4 5 6